Останні коментарі міста Київ:

Риба є?

А, також, обриганів.

У серпні 1941 в цьому корпусі окремі частини 299-ї ПД та 13-ї ТД Вермахту чинили шалений опір частинам 37-ї армії генерала Власова.

Труба не працює!

На території експоцентру треба спорудити цілий меморіал в пам'ять про висаджений у повітря центр Києва та Лавру в 1941 році. Справа в тому, що десь неподалік у липні-серпні 1941 року на одній із НКВСівських баз, яких тут було розкидано безліч проходила вишкіл диверсійна група Кудрі під керівництвом "нєзабвєнного" диверсанта "усіх врємьон і народов" Іллі Григоровича Старінова. Про своє перебування у Києві саме в цей період він пише у своїх спогадах. Але він нічого не пише, що він тут робив. Зараз потроху відкриваються архіви, але документів ще замало. Майже всі вони у Подільську і суворо засекречені. В районі села Червоний шинок і навкруги по Голосіївському лісі було розташовано декілька частин НКВС різноманітного призначення. Від частин охорони залізниць і до шкіл підривників цих же залізниць. Також тут мав постійну дислокацію відомий легендарний 56-й бронепотяг 4-ї дивізії НКВС під командуванням капітана Іщенка П.К. Так званий "Борис Петрович". Зараз пам'ятник цьому бронепотягу стоїть у Каневі. І ще одне, майже всі фундаменти центральних павільйонів, а також підземні комунікації колишньої виставки були споруджені німцями-військовополоненими на протязі 1949-1951 років. Але працювали також і наші бригади.

Преображенська пустинь. (Зберігся фундамент старої церкви). Церква знаходилася неподалік від спуску дороги до копанки біля соснового узліску. Там залишився кам'яний фундамент. На стрімких схилах яру, що оточує копанку, були викопані печери-кельї, у яких мешкали ченці. До деяких печер можна було дістатися тільки за допомогою мотузки. Але ці схимники майже ніколи не покидали своїх печер, а їжу їм подавали у кошиках на мотузках.

Із найпівденнішого на території парку ставка, витікає струмок Стратівка і вливається до р.Віти біля крайніх нових хат Хотова. Існує легенда, що тіла страчених бранців скіфи кидали з височезної вежі на городищенському валу до заплави струмка, де їх розтягували хижі звірі. А в ті часи по околицях городища мешкали ведмеді, вовки, дикі коти, горностаї, соболі, ондатри та лисиці. Останні, до речі, мешкали і донедавна. Після руйнування городища вже не зустрічаються.

Сільпо

прямо-таки. озёра не Оболонь, а Опечень, если вы их ввиду имеете. И зачем мистику развозить? Если и принимать во внимание геопатогенный фактор, то почему от какого-то там когда-то бывшего озера или речушки, а не от, скажем ныне проходящего рядом крупного Виноградарского коллектора? Оболонь вообще раньше почти вся из воды состояла - её застроили на засыпанных болотах - и что? Район, как район. Даже лучше, здоровее и спокойнее многих. А по логике украиномовного описания выше там Сйлент-Хилл должен был бы получиться

Колиба

Побудований німецькими військовополоненими у 1947 році. Голосіївський проспект майже увесь був побудований військовополоненими німцями у 1945-1949 роках і за німецькими кресленнями, що були виконані ще у 1942 році.

стадион Еднисть хорошие дорожки для роликов

Подтверждаю, жил! Ещё Виталина была криваногая...

ZZ1

Вирубано яблуневий сад навпроти ВДНГ Автор: fowqallah ( ) Дата: 31.03.2005 14:23:15 Був собі навпроти ВДНГ, за іподромом, яблуневий сад. Дерева були розкішні, на уїк-енд збиралися під їхніми кронами сім”ї з дітьми, молодь напідпитку, автор цих рядків підтюпцем пробігав, зривав яблучко, часом до його ніздрів долинав запах конопляного диму... Словом, усе було надто гарно, щоб залишатися незмінним. Перший дзвінок пролунав, коли одного дня навколо саду ніби із землі виросла бетонна огорожа, і автор цих рядків, ще заставши на своєму віку совковське бізнесове мислення, подумав було: „От уже ж глитаї, -- яблучка тепер самі обтрушуватимуть, збиратимуть і продаватимуть!”. Та, як кажуть наші молодші брати, „не тут-то было!” Те що сталося потім мене просто нокаутувало, -- мені й у страшному сні не приверзлося б, що у якоїсь ...(далі йде щось на кшталт мату) здійметься рука вирубати близько 100 дорослих плодоносних яблунь, аби влаштувати на тому місці... автостоянку (!), певне, що нам вільніше дихалося. Коли уявляю собі боягузливу пику істоти, яка віддала наказ про вирубку, відчуваю, як у мене виростають кігті. Панове, може хтось щось знає про цю історію, хто і за чийого дозволу скоїв таке? Бетонна огорожа виросла довкола саду ще за Кучми, тож маю серйозні сумніви щодо легальності продажу (?) саду убивцям тих дерев. Пропоную усім небайдужим об”єднати зусилля і покарати тих істот правовим шляхом. Не пошкодуймо часу. Це справа принципова. Тим, хто мовчить, коли в нього відбирають те, що належить йому, завжди і скрізь раді у якості духовних і фізичних рабів. Вирубаних яблунь, звісно, не воскресиш, але цей сумний випадок – вірний спосіб вирубати в собі холуйство і воскресити Людину.

хіба це цвинтар?

Цікаво, а чому зараз там не можна записатись у юннати?