Останні коментарі міста Київ:

Ну що ж, вже прихватизували?

Увы, все мы теперь (после 7 февраля) стали... уркаинцами. Имя нашей "страны" УРКАИНА!

Интересуемся историей и не знаем,... що дії дитячої книжки українського поета Богдана Чалого "Пригоди Барвінка та Ромашки" відбуваються на руїнах ДОТу № 109 в Конча-Заспі. Дуже красиві ілюстрації книжки видання початку 60-х років.

Питання для знавця чи знавців української мови та... літератури. В якій з дитячих українських книжок дії сюжету відбуваються на руїнах одного з ДОТів КиУР? Назвіть ім,я поета та номер ДОТу!

Під час виборів тут Окружна виборча комісія ТВО№222.

Если уж быть более точным, то с прошлого года земли бывшего государственного заказника "Лисныки" переведены в подчинение Киево-Святошинского района. Бывшие "кончевские" болота в скором времени высохнут окончательно и пойдут под... индивидуальную застройку "громадян".

Починаючи з 1936 року тут уздовж нової обухівської дороги стояли цегляні адмінбудівлі будівництва «сталінського «метро» і Їх знесли порівняно недавно. У цих будинках була розташована адміністрація будівництва, приміщення для інженерно-технічних працівників (т.зв. «шарашка») і неподалік у лісі дерев'яні бараки та всілякі господарські будівлі для в'язнів. (Взагалі таборів було декілька, розкиданих по всіх титулах)). Цікава деталь: з 1936 року, тобто з самого початку будівництва і до 1941 року, одним із в'язнів-ІТРівців цієї «шарашки» був майбутній перший секретар ПОРП Владислав Гомулка. Він опинився тут після того, як була знищена польська комуністична партія – усіх діячів якої було розстріляно. Уціліли всього декілька осіб, серед них Гомулка і Берут. Але таборів Гомулка не минув – відсидів, аж поки німці його не звільнили – мабуть і гадки не мали, кого звільняли. Але Сталін цього факту не забув і запроторив Гомулку знову до таборів у 1951-1954 рр.

Було б непогано, якби Ви підтвердили оті п'ять годин бою хоча б і таким чином, але на жаль довідку з печаткою, Ходосівська сільрада не видасть на тій підставі, що це не її територія. Так що доведеться Вам йти до Головного управління охорони культурної спадщини КМДА, яке опікується (або робить вигляд, що опікується цими об'єктами – на перепоховання залишків загиблих радянських солдатів за час панування Черновецького не виділено жодної копійки, на відміну від перепоховання німецьких зольдатів, але там джерело фінансування інше - бундестаг) за вищезазначеною довідкою. Тому до появи довідки або інших посилань та свідчень – все інше - це п'ять годин теревень. Що стосується дільничого та свідків, то краще Вам з ним не зв’язуватися - стаття 298 Кримінального Кодексу України. І наостаннє FLAKу-88 вже запізно вчити українську, та й не треба йому цього робити – тому нехай розмовляє московською а не білоруською.

"... всього з десяток слідів від куль на поверхні ДОТу! Ще невідомо що то сліди 1941 року..." А "кули" то были в основном 37-мм с восточной стороны... Личное "... джерело" нужно тоже подтверждать - точным подсчётом и датой, та то вдруг подсчёт был проведен до... 1941 года! Необхидно "кулёвый пидрахунок" затвердыты печаткою Ходосивський сильради в прысутности участкового та свидкив.

4 гектари, пишуть

В конце восьмидесятых здесь еще был пионерский лагерь "Рассвет". Сейчас территория крайне запущена - почти все постройки разрушены, через заросли кое-где не пробраться...

Доглянуиу озеро, але два рази бачив тут пацюків, тому купатися не рекомендую.

Малиновкой на разных картах называются то Огурец, то Зеркалка (круглое озеро западнее), то пруды восточнее. На самом деле среди местных никто так эти озера не называет, так же как и Радужное озеро Радункой, как на картах, а люди живут там уже с конца 50-х. Кстати, ни разу не Огирок, такие дотошности в переводе местное украиноязычное население не соблюдает :)

нда... "маленьке" посольство

"Огірок" - це місцева назва озера, чи як? На офіційних картах - "Малинівка".

Нічого такого не чув.

Він не знайшов свого місця серед нових будівель(((

Я ще на цьому пустирі з друзями цурки-палки ганяв, а тепер тут тільки що 229 школа зі спогадів лишилася.

У Серяковій горі перед війною був побудований величезний тунель, який мав умовну назву – «Депо». Це одна з ще досі невідомих будівель «сталінського метро». Він існує і зараз. В’їзд до нього замурований і засипаний землею. Виріс ліс. Але цей тунель використовується і зараз, як сховище радіоактивних залишків. Доступ до нього зараз тільки з території «Радону».