Доступные языки:

Данные, представленные на этом сайте, собраны на основе данных Викимапии. Викимапия — это бесплатная и открытая многопользовательская интерактивная карта, пополняемая добровольцами всего мира. Сейчас на карте есть сведения о 32520863 различных объектов, и их число постоянно растёт. Узнать больше о Викимапии и ситигидах.

Киев

Ки́ев — столица Украины, город-герой.
Археологические раскопки показывают, что поселения на территории Киевской области существовали уже 15000–20000 лет назад.

Для периода бронзового века территориям юго-западной части характерна белогрудовская культура. Период энеолита (медный век) и неолита представлен трипольской культурой, памятники и периоды которой исследователи разделяют на три этапа: ранний (4500–3500), средний (3500–2750) и поздний (2750–2000 гг. до н. э.).

Зарубинецкая культура характерна для северо-запада Киевщины 2-й половины I тыс. до н. э. – 1-й половины I тыс. н. э.

Железный век на территории современного Киева и Киевской области представлен черняховской археологической культурой, которую также называют «киевской культурой» и которая существовала на рубеже II–III вв. — рубеже IV–V вв. в лесостепи и степи от Нижнего Подунавья на западе до левобережья Днепра и Черниговщины на востоке.

Существует легенда, что Киев основан тремя братьями Кием, Щеком и Хоривом и сестрой Лыбедью как центр племени полян. Назван в честь старшего брата.

По археологическим исследованиям, первое городское поселение на территории Подола появилось не ранее 880-х гг. Согласно традиционной точке зрения, с 882 г. Киев являлся столицей Киевской Руси, ,то есть с тех пор, как им завладел Вещий Олег. Византийский император Константин Багрянородный, писавший в сер. X века, отмечал, что у Киева существовало второе название — Самватас. Вероятно, оно было или древним названием города, или его обозначением в неславянской среде. Слово, возможно, происходит из хазарского языка и означает «верхние укрепления». Результаты некоторых археологических раскопок дают основание считать, что уже в VI–VII вв. поселения на правом берегу Днепра можно считать городскими.Эта концепция, подкреплённая празднованием в 1982 г. 1500-летия Киева, рассматривалась как общепринятая. Однако в противоположность «юбилейной концепции» часть историков и археологов считает, как и прежде, что образование Киева как города проходило в VIII–Х вв. Только в конце этого периода отдельные поселения слились в единое поселение городского характера.
В Киевской Руси и первое время после её распада на отдельные княжества владение Киевским великокняжеским столом обеспечивало князю старейшинство в роде. В 1240 г. разрушен монголо-татарами. С 1362 г. находится в составе Великого Княжества Литовского и Речи Посполитой; после Люблинской унии 1569 г. Киевщина входила в состав не ВКЛ, а польских коронных земель.

С 1654 г. (Переяславская рада) Киев в составе Российского государства; в отличие от остальной Левобережной Украины, Киев был уступлен Польшей первоначально временно, затем, по «Вечному миру» 1686 г. с Речью Посполитой — постоянно; с 1721 г. в составе Российской империи, центр Киевской губернии.

C ноября 1917 до лета 1920 г. Киев переходил из рук в руки, власть постоянно менялась:
– до ноября 1917 — Российская Империя;
– с ноября 1917 — Украинская народная республика (УНР);
– с февраля 1918 — РСФСР, с марта 1918 г. — УНР, восстановлена с помощью германских интервентов;
– с апреля 1918 — Украинская Держава, провозглашена гетманом П. Скоропадским;
– с декабря 1918 — УНР, восстановлена войсками С. Петлюры;
– с февраля 1919 — РСФСР;
– c марта 1919 — УССР;
– с августа 1919 — Российское Государство под руководством Колчака, взят войсками Деникина;
– c зимы 1919–1920 — УССР;
– c апреля 1920 — Междуморье, захвачен польскими войсками;
– c мая – июня 1920 — УССР.

С января 1918 до апреля 1919 г. — столица независимой Украины (Центральная Рада, Гетманщина Скоропадского, Директория Петлюры). В то же самое время, с 1918 г., столицей советской Украинской ССР являлся Харьков. В 1934 г. в Киев из Харькова по решению Совнаркома Украины перенесена столица Украинской ССР.

Во время Великой Отечественной войны Киев был оккупирован немцами с 19 сентября 1941 по 6 ноября 1943 г. В августе – сентябре 1941 г. в районе Киева произошло одно из крупнейших сражений начального периода Великой Отечественной Войны, известное в мировой историографии как битва за Киев 1941 г.

За героизм, проявленный во время обороны, Киеву было присвоено звание города-героя (Указ Верховного Совета СССР от 21 июня 1961 г.; утверждено Президиумом Верховного Совета СССР, 8 мая 1965). С декабря 1991 г. Киев — столица независимого государства Украина.

Список глав Киева
ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%8B_%D...

Топокарта www.marshruty.ru/Maps/Maps.aspx?x=30.574954986572276&y=...


www.youtube.com/watch?v=PrhlO3v6hFo

www.youtube.com/watch?v=daBxs90Vigs
oldkiev.top/
t.me/now_kyiv/14628 (Может это не сейчас, а Майдан)

Статья Википедии: http://ru.wikipedia.org/wiki/Киев

Последние комментарии в городе:

  • Парк имени Юлии Здановской, UWERU написал(а) 7 часов назад:
    Згоден.
  • Тракторные гаражи, hmprj написал(а) 4 дня назад:
    ближе к лэпкам, живут много собак (особей 7-10)
  • Служебное трамвайное кольцо «Дарницкий рынок», hmprj написал(а) 4 дня назад:
    сейчас там барахолка
  • Загоровская ул., 32, shulzz написал(а) 7 дней назад:
    Житловий будинок, 1910—15 Багговутівська, 32. На чер­воній лінії забудови вулиці, віднесеної будівельними правилами Києва (1913) до третього розряду забудови. Зведе­ний як прибутковий. За структурою односекційний, з двома квартирами на поверсі, відзначається оригінальним архітектурним вирішенням фасаду в стилі раціонального модерну. Чотириповерховий, з підвалом, у пла­ні прямокутний, з об'ємом чорних сходів, що виступають з боку подвір'я. Головний фасад асиметричний — його вісь виділено уступчастою у плані розкріповкою на три вікна, фланкованою заглибленими крилами з балконами на два вікна. У тектоніці фасаду доміну­ють вертикальні членування, підкрес­лені характерними для модерну потрій­ними вертикальними тягами-капелюрами й витягнутими пропорціями віконних прорізів. Площинний модер­нізований декор сконцентровано у цен­трі фасаду. Це вписаний в овал вхідний портал з оригінальним трилопатевим отвором, криволінійний вінцевий аттик з типовим для модерну лучковим щипцем над потрійним вікном горищного приміщення
  • Дегтярёвская ул., 19, shulzz написал(а) 7 дней назад:
    Дегтярівські доброчинні заклади, поч. 20 ст. Дегтерьовська, 19 Першу чергу з 13 будівель зведено 1900—02 за проектом арх. В. Ніколаєва будівельною конторою Л. Гінзбурга, освячено 26 жовтня 1902. Доброчинні заклади побудовано коштом, що заповів для цієї мети київський купець Дегтярьов Михайло Парфентійович (1831 — 98) з родини калузьких купців, яка оселилася у Києві у 1830-х рр. Батько фундатора богадільні Дегтярьов Парфентій Михайлович (1798—1837) був обраний 1835 першим міським головою Києва після скасування магдебурзького права. Заповіт виконала дружина купця С. Дегтярьова. Для утримання доброчинних закладів М. Дегтярьов залишив місту три прибуткові будинки на Хрещатику. Архітектура дво-, триповерхових бу-динків відзначається простотою, зумовленою призначенням закладу, та застосуванням традиційних київських будівельних матеріалів. Фасади виконано з жовтої цегли під розшивку швів, у цегляному стилі. З боку вул. Дегтярівської розміщено головний будинок доброчинних закладів (корпус А) з трьома тильними виступами, призначений для опіки 250 жінок. На першому поверсі була їдальня, на другому — бібліотека-читальня і церква св. Михайла (не збереглася). Різьблений дубовий іконостас для неї виготовила київська майстерня М. Даболінга, ікони — художник В. Сонін, настінний розпис виконав малярний заклад К. Шмідта. За радянського часу споруду надбудовано третім поверхом. Ліворуч від головного корпусу будинки для опіки 150 чоловіків (Б) і адміністрації (Д), праворуч — будинок відділення для 100 хронічно хворих (В). У середній частині садиби містилися лікарня на ЗО місць (Г) і каплиця при ній (Н), кухня, пральня (Е), котельня з двома паровими котлами (Ж), лазня (Л), дві льодовні (І, К), інші господарські споруди. У цій частині садиби 1903 зведено два триповерхових корпуси дитячих притулків ім. М. Дегтярьова (С, Т), в одному з яких проживало 60 дітей віком від 6 до 13 років, в другому 100 дітей до 6 років. До цих притулків прилягав фруктовий сад. У тильній частині ділянки 1913 побудовано двоповерховий притулок ім. Є. Дегтярьової для 100 дітей дошкільного віку. Тоді ж дума передала закладу додаткову ділянку під город, садову шкілку і дров'яний склад. Пізніше на території богадільні було розбито парк з широкими алеями, квітниками, ігровими й спортивними майданчиками, встановлено електричні ліхтарі. Після смерті С. Дегтярьової 1902 доброчинними закладами керувала опікунська рада на чолі з міським головою, господарськими справами займався спеціальний комітет. У 1912 кількість старих у богадільні зросла до 765, дітей — до 204. Кожному з них видавалися білизна й одяг, було забезпечено харчування, додатковий заробіток у майстернях закладу. Вихованці притулку навчалися у двокласному училищі ім. М. Дегтярьова. По досягненні 13 років вони залишали притулок, забезпечені необхідним для початку самостійного життя. У роки 1-ї світової війни тут розміщувався військовий госпіталь, пізніше — притулок інвалідів та протезні майстерні. 15 квітня 1918 у богадільні, пробувши тут кілька днів, помер письменник Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838—1918). 1 травня 1923 у комплексі доброчинних закладів відкрилося Дитяче містечко ім. В. Леніна — «Ленінськ», розраховане на 1500 безпритульних дітей віком від 4 до 16 років. 1931 його було ліквідовано, приміщення передано 45-й дивізії, пізніше — танко-технічному училищу. На подвір'ї, праворуч від головного входу, розташовано меморіал пам'яті воїнів-танкістів, загиблих під час 2-ї світової війни: важкий танк «ИС-3», скульптура воїна-танкіста та встановлені півколом вертикальні стели з іменами полеглих. 1978 на фасаді контрольно-пропускного пункту встановлено бронзову меморіальну дошку підрозділам Київського танко-технічного училища, які брали участь в обороні міста у 1941 (ск. А. Харечко, арх. Ігнащенко). Тепер — Київський інститут сухопутних військ Міністерства оборони України [452]. Генеральний план Дегтярівських доброчинних закладів поч. 20 ст.: А. Головний корпус. Б. Будинок для опіки 150 чоловіків. В. Будинок відділення для 100 хронічно хворих. Г. Лікарня. Д. Адміністративний будинок. Е. Кухня і пральня. Ж. Котельня. З. Дров'яники і амбари. І. Льодовня для кухні і службовців. К. Льодовня для лікарні. Л. Лазня. М. Корівня і стайня. Н. Каплиця. О. Сторожка. П. Туалет. Р. Головна брама. С. Притулок для 100 дітей шкільного віку і майстерня. Т. Притулок для 50 дітей шкільного віку. У. Притулок ім. Є. Дегтярьової для 100 дітей дошкільного віку. Ф. Садова шкілка. X. Дров'яний двір
все комментарии...
Киев на карте.

Последние фотографии в городе:

все фотографии...